Адаптація дитини до дитячого садка

Адаптацiя (лат. пристосовую) – це складний процес пристосування організму, що відбувається на різних рівнях – фізіологічному, соціальному, психологічному.

Типові батьківські запитання:

Чи потрібно йти в дитячий садок?

Рано чи пізно дитина починає самостійне життя в суспільстві: хтось із 1,5 року (яслі), хтось із 6 (школа). Але в тому чи іншому випадку більше мінусів чи плюсів, ніж плюсів, тому краще триматися золотої середини. Найоптимальнішим для початку відвідування дитячого садка вважається вік 3 роки. Чому? Бо саме тоді дитина потребує спілкування з ровесниками, ігор з ними. Хоча є випадки, коли 1,5 річна дитина йде в дитячий садок легше, ніж малюк у 4, а у шестирічного першокласника виникають труднощі під час звикання до нового колективу. І тут важливу роль відіграє темперамент дитини: сангвінік або холерик залюбки прийме запрошення поспілкуватися з іншими дітьми, флегматик поставиться до цього незадоволено, а меланхолік – з недовірою.

Навіщо йти в садок?

Якщо ви ловите себе на думці, що втомились від дитини, хочете від неї відпочити, то терміново потрібно працювати над собою. Адже наші діти знають, відчувають, про що ми думаємо. І відчувши, що його хочуть «спихнути» в садок, дитина починає ще більше впиратись вашому рішенню, а це сльози та істерика зранку.
Намагайтеся переконати себе, що дитячий садок – це найкраще, що наразі може статися в житті вашого малюка. І пам’ятайте: позитивний настрій мами й тата – це позитивний настрій дитини.

Як підготуватись?

Для того, щоб малюк хотів йти в садок, у нього має бути мотив. Батьківський аргумент «там дітки, будеш гратись», як правило не спрацьовує. Можна сказати, що на малюка чекає взуття, якому самотньо у шафці, ліжечко, у якому ніхто не спить. Що вихователь без його допомоги не зможе полити в групі квіти, не збере іграшки, інакше кажучи, без нього ніяк не обійтися. Як тут не піти в садочок?

Як піти уперше?

До перших відвідин садка дитину треба готувати і фізично, і психологічно. Днів 10 ходити туди лише на кілька годин. Заздалегідь відкориговувати режим дня – раніше лягати спати, раніше вставати. Звісно, водити і забирати з садка малюка повинні тільки мама і тато. Час бабусь і дідусів настане пізніше. Пам’ятайте: ваша увага до такої важливої події вжитті дитини надасть їй упевненості.

Що робити, коли «не хочу!»

Під час адаптації малюка до садочка є період – «етап новизни». Іншими словами, дитина залюбки ходить 3-5 днів, а потім…»не хочу, не піду!» Як правило, за попередні дні батьки розслабились, зраділи, що все минуло легко. А, натомість, не варто втрачати пильність: багато гратися з дитиною після садка, обнімати і цілувати, іншими словами компенсувати вашу розлуку.
Буває так, що довгий час дитина без проблем ходить у садок, а потім категорично відмовляється. Причина такої поведінки може ховатися в сім’ї. Малюк втомився від неуваги, відсутності спільних ігор, а тут ще в садочку насварили або не вдалося затвердитись в компанії ровесників. Сварити і соромити її не слід – потрібно разом з психологом знайти вихід з такої ситуації.

Як бути далі?

Ранок і час перед сном дуже важливі для психологічного стану дитини. Малюку потрібно, щоб вранці мама зарядила його позитивною енергією, хорошим настроєм. Адже хочеться разом з мамою чи татом хоч 5 хвилин полежати в теплому ліжечку. А якщо навколо поспіх, крики, то про який добрий гумор може йтися? Увечері дитина також прагне уваги. Адже цілий день ні мама, ні тато його не цілував, не носив на руках, не грався – і вона хоче заповнити цю прогалину. А якщо у батьків футбол, прибирання, прання, то і засинає дитина з істерикою, встає «не з тої ноги», а далі за «звичним сценарієм». Потрібно вміти тримати емоційний баланс дитини – поцілувати, пригорнути, погратися разом.

Пам’ятка «Перші кроки до дитинства»

Разом допоможімо малюкові знайти своє гідне місце у дитсадку! Адаптація, тобто звикання, – явище двоїсте. Воно залежить однаковою мірою від мами з татом і від дитини. Якщо дорослі впевнені, спокійні, доброзичливі – усе буде гаразд! Нервовість, неспокій передаються дітям, й адаптація ускладнюється.

Прийміть кілька практичних порад:

 Виробляйте свої ритуали прощання і зустрічі, «прикрашайте» їх особливими знаками;
 Принесіть 1-2 улюблені іграшки, книжки;
 Пошийте «чарівну» сумочку, заведіть коробочку з набором домашніх предметів: родинних фотографій, дрібничок, які належать дорослим. Ці речі пов’язуватимуть дитину з відсутніми родичами;
 Станьте спільником і помічником вихователя (проведіть ігри, розкажіть казку дітям усієї групи).

Щодня при зустрічі обіймайте малюка, покажіть, що ви радієте йому. Не бійтеся попросити дозволу взяти з дитячого садка додому іграшку, книжку, яка сподобалась дитині, їх же потрібно повертати – а це серйозний привід для зустрічі завтра! Повірте, надійде той час, коли дитина з особливим смутком буде розлучатися з першими вихователями. І ставши школярем, неодноразово прибіжить до свого дитсадка хоч на хвилину.