- Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною взагалі.
- Можна засуджувати дії дитини, але не її відчуття. Якщо вони виникли, отже, для цього є підстави.
- Незадоволення діями дитини не має бути систематичним, інакше воно переростає в неприйняття самої дитини.
- Не втручайтеся в справу дитини, якщо вона не просить про допомогу. Своїм невтручанням ви кажете їй: «У тебе все гаразд. Ти впораєшся!»
- Якщо дитині важко й вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй.
Особистість i здiбностi дитини розвиваються тільки в тій дiяльностi, якою вона займається за власним бажанням і з цікавістю.
- Поступово, але неухильно знімайте з себе турботу i відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.
- Активно слухайте дитину.
- Якщо дитина своєю поведінкою викликала у вас негативні переживання, обов’язково скажіть їй про це.
- Не вимагайте від дитини неможливого або того, що важко виконати.
- Правила мають бути в житті кожної дитини.
- Правил не має бути багато, і вони мають бути гнучкими.
- Батьківські вимоги не мають суперечити основним потребам дитини.
- Краще карати дитину, позбавляючи її хорошого, ніж роблячи їй погане.
Залишити відповідь