Психічний розвиток дитини від 3 до 7 років 

       Освоєння дій із предметами і порівняння їх з діями дорослого формує в дитини уявлення про дорослого як про зразок. Тому дошкільник підходить до «відкриття» світу дорослих.
У ранньому дитинстві дитина пізнавала соціальну дiйснiстъ через предмети, створені людьми. Перед дошкільником «відкривається» світ дорослих через їх взаємини i діяльність. Соціальна ситуація розвитку в дошкільному вiцi перебудовується в таке співвідношення: дитина—предмет—дорослий.

Головна потреба дитини полягає в тому, щоб увійти у світ дорослих, бути як вона i діяти разом з ними. Але реально виконувати функції старших дитина не може. Тому складаються суперечності між її потребою бути як дорослий i обмеженими реальними можливостями. Ця потреба задовольняється в нових видах дiяльностi, що освоює дошкільник. Спектр його дiяльностi значно розширюється.
Усі види дiяльностi дошкільника поєднує їх моделюючий характер. Діти моделюють взаємини людей, коли грають який-небудь сюжет у грі.
Близько до гри стоять продуктивні види дiяльностi. У них навколишня дiйснiстъ опосередковується у формі уявлення дитина про предмети i ситуації.
У побутовій діяльності, яка пов’язана з виконанням режимних процесів, дитина діє у реальній ситуації так само, як i дорослий.
У дошкільному вiцi відбувається значне розширення рамок спілкування з дорослим, насамперед за рахунок оволодіння мовою, що виводить комунiкативнi контакти за межі конкретної ситуації, розширює їх межі. Тепер спілкування відбувається з приводу пізнавальних, моральних, особистісних проблем. До того ж дитина спiлкуєтъся не тільки з близькими людьми, педагогами, а й сторонніми, інтенсивно розвиваються форми i зміст спілкування з однолітками, перетворюючись на могутній фактор психічного розвитку, що спричиняє освоєння вiдповiдних комунікативних умінь i навичок.

Провідними новоутвореннями дошкільного вiку є:

 головним новоутворенням стає нова внутрішня позиція, новий рівень усвідомлення свого місця в системі суспільних відносин;
 дитина освоює широке коло діяльності – ігрову, трудову, продуктивну, побутову, спілкування (технічна i мотивацiйно-цільова);
 головним підсумком розвитку усіх видів дiяльностi, з одного боку, виступає оволодіння моделюванням як центральною розумовою здатністю, з іншого – формування довільної поведінки;
 у пiзнавальнiй сфері головним досягненням є освоєння засобів i способів пізнавальної дiяльностi;
 складається перша схема дитячого світогляду на основі диференціацій природніх i суспільних явищ, живої i неживої природи, рослинного i тваринного світу;
 у сфері розвитку особистості виникають перші етичні інстанції, складається супiдряднiсть мотивів, формується диференційована самооцінка й особистісна свідомість.

Молодший дошкільний вік (3—4 роки)

1 .Усвідомлення свого «Я», своєї індивідуальності й виникнення потреби у визнанні себе іншими в тривалому кризовому періоді 3-х років.
2. Вияв iнiцiативи й активне прагнення самостiйностi в самообслуговуванні, у побуті й інших видах дiяльностi.
3. Сенситивний період розвитку образного мислення (весь дошкільний вік).
4. Розвиток допитливості й психічних процесів дитини.
5. Сенситивний період розвитку активної мови-діалогу з дітьми й дорослими з коротким монологом.
6. Розвиток уяви (відтворення побаченого або почутого в малюнках i переказах) i основ творчої уяви, що виявляються в реальному житті у вигляді дитячих фантазій.
7. Активне нагромадження сенсорного досвіду дитини (колір, форма, розмір).
8. Засвоєння дитиною елементарних морально-етичних норм поведінки в колективі на тлі емоційно-вольової нестійкості та ситуативності поведінкових реакцій.
Новотвори: нездоланне прагнення дитини до спілкування i спільної дiяльностi з однолітками, перехід від гри поруч до гри разом. Основний зміст рольової гри дитини: відтворення реальних дій дорослих людей із предметами.

Середній дошкільний вік (4—5 років)

1 Активне формування особистісних рис дитини, розвиток i вияв позитивних i негативних рис характеру, закладених у період кризи 3 років.
2. Якісні зміни у встановленні взаємин з однолітками, прагнення спільних видів дiяльностi, активне засвоєння норм i правил соціально-суспільних взаємин.
3. Розвиток культури спілкування з дорослими, уміння слухати й чути співрозмовника вести активний діалог.
4. Сенситивний період виникнення й розвитку сюжетно-рольової гри, основним змістом якої є моделювання взаємин між людьми прагнення об’єднання в ігрові підгрупи по 3—5 осіб під час творчої взаємодії з дорослим.
5. Бурхливий розвиток допитливості, прагнення пізнавати нове.
6. Поява передумов логічного мислення в елементарній дослідницькій дiяльностi, проведеної дітьми за власною ініціативою з метою пізнання світу (досліди й експерименти з природними об’єктами, самостійні висновки).
7. Активний розвиток, вияв інтересів здібностей дитини. Прагнення самореалізації та вдоволення особистісних домагань.
8. Початковий етап формування довільних форм запам’ятовування й розвитку творчої уяви.

Старший дошкільний вік (5—6 років)

1. Взаємна оцінка дiяльностi й поведінки однолітків i оточення як основа формування адекватної самооцінки.
2. Розвиток пізнавальної активності i стійкого пізнавального інтересу як фундаменту майбутнього навчального мотиву.
3. Формування довільної регуляції діяльності й емоційно-вольових рис.
4. Орієнтування в розумінні соціальних ролей i соціальних норм поведінки.
5. Якісні зміни в розвитку розумових операцій.
6. Поява активної монологічної мови i ділового спілкування.
Новотвори: розвиток творчої уяви, підпорядкованість мотивів дiяльностi.

Поради батькам

щодо виховання пізнавальних інтересів у дітей

•  Активно беріть учать у навчанні i вихованні своєї дитини, не відгороджуйтесь від неї.
   Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінить їй вас.
   Намагайтесь вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями — природна потреба малюка.
   Організовуйте дозвілля дитини.
   Купляйте дітям книги, журнали, заохочуйте, щоб розповідали почуте.

Повірте у свою дитину

Насамперед, повірте в унікальність та неповторність своєї дитини.Вона не є точною копією вас самих. Тож не варто вимагати від сина чи доньки реалізації вашої життєвої програми та досягнення ваших цілей. Надайте дитині право прожити своє життя так, як прагне саме вона.
Приймайте дитину такою, якою вона є: з усіма недоліками, слабостями й достоїнствами. Спирайтеся на сильні сторони її особистості.
Не соромтеся демонструвати дитині свою любов. Нехай вона зрозуміє, що ви любитимете її за будь-яких обставин.
Не бійтеся “залюбити” малюка: беріть його на коліна, дивіться в очі, обнімайте і цілуйте дитину (звичайно, якщо вона сама того бажає). Проте пильнуйте, час щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі й заборони (бажано, щоб їх було небагато) і суворо дотримуйтеся їх. Але в цих межах дайте дитині можливість діяти вільно.
Частіше використовуйте ласку як засіб виховного впливу та заохочення, ніж покарання та осуд.