Сторінка психолога

Основними завданнями психологічної служби ЗДО:

1. Психологічна допомога малюкам та родині, які вперше прибули до ЗДО.
2. Розвиток емоційної та пізнавальної сфер дітей 3 – 5 р.
3. Корекція негативних тенденцій соціально-емоційного розвитку дітей (група ризику, обдаровані діти).
4. Формування психологічної готовності до навчання в школі.
5. Підвищення рівня психологічної компетентності педагогів, формувати готовність педагогів до впровадження в освітній процес інноваційних технологій.
6. Забезпечувати захист прав і свобод дітей, створювати належні соціально-психологічні умови для комфортного освітнього середовища та захисту честі і гідності вихованців.
7. Продовжувати надання психологічної допомоги дітям і сім’ям учасників АТО, постраждалим, внутрішньо переміщеним особам в адаптації до нових умов проживання і навчання.
8. Здійснювати попередження насильства та жорстокого поводження над дітьми у сім’ї та навчальному закладі.
9. Співпраця з логопедом щодо створення в ЗДО атмосфери емоційного благополуччя всіх учасників освітнього процесу.

Для чого потрібен психолог у дитячому садку?

Перше – це консультації
Вони бувають двох видів: ті, які планує сам психолог (проводяться на протязі року по темам, які психолог вибирає сам спираючись на актуальність для конкретного дитячого саду, вікової групи та контингенту батьків) і за запитом (батьків або вихователів, пов’язані не тільки з розвитком дитини, але і з будь-якими нехай і незначними відхиленнями в поведінці, хай то буде поганий апетит або сон).

Діагностування
Протягом року психолог проводить психолого-педагогічну діагностику, яка включає в себе контроль над засвоєнням знань, умінь і навичок дітей відповідно до програми. Вивчає відносини всередині колективу, виявляє лідерів, тих, з ким ніхто не дружить і на підставі цього допомагає вихователям планувати роботу по поліпшенню взаємин в групі.

Корекційна робота
Всі діти різні, це пов’язано з тим, що психічні процеси у них формуються стрибкоподібно. І в зв’язку з цим буває, що розвиток якоїсь психічної функції потрібно «підштовхнути», щоб налагодилося нормальне засвоєння знань або поведінка. З цією метою плануються і проводяться корекційні заняття.

Розвиваючі заняття
Кожен навчальний рік практичний психолог вибирає для себе напрямок, на який він робитиме акцент протягом року. Виходячи з обраної теми, він планує розвиваючі заняття, на яких буде вчити малят спілкуватися, разом грати, вирішувати конфлікти, уникати сварок.
Більшість батьків вважає, що слово «психолог» утворюється від слова «псих». З чого далі роблять абсолютно невірні висновки про те, що якщо з їх дитиною в саду працює психолог, то їх син або дочка психічно ненормальні. Через це деякі мами взагалі намагаються уникати спілкування з психологом в дитячому саду. Щоб розвіяти цей міф, підкреслю, що психолог в саду працює з нормальними дітьми і їх індивідуальними особливостями, а не з відхиленнями.
Інша, не менш поширена і теж помилкова думка: психолог, психоневролог, невропатолог, дефектолог і нейропсихолог – це все одне й те саме. Тобто лікарі, які працюють з відхиленнями у психіці, з її дефектами. На підставі цієї точки зору батьки вимагають від психолога неможливого. Зверніть увагу на те, що даний фахівець не лікар. Він може тільки припустити діагноз і направити дитину до відповідного фахівця. Поставити діагноз і тим більше працювати з ним він не може і не має права.

Таким чином, в дитячому садку практичний психолог присутній в першу чергу для того, щоб всіма сторонами «дотримувалися інтереси дитини». Його праця, як правило, не очевидна батькам, але дитині вона, повірте, необхідна.

Психолог консультує:

Безпека дітей в Інтернеті –
поради батькам:

1.Будьте другом своїй дитині. Проявляйте

зацікавленість її захопленнями і обговорюйте
проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати
тією людиною, якій Ваша дитина довіряє, їй не
доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів.
2.Установіть комп’ютер в місці, доступному всім
членам родини. Це значно полегшить контроль за
його використанням.
3.Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в
яких будуть перераховані вимоги, що стосуються
користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини
при зіткненні з небезпечним незнайомцем або
сексуальним домаганням.
4.Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля
комп’ютера!
5.Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти
особисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу.

6.Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам
про неприємні ситуації під час спілкування в
Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете
сердитися, про що б вона не розповідала.

7.Переглядайте інформацію, що міститься в
комп’ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам
контролювати її спілкування в мережі. Але пам’ятайте,
що дитина може користуватися Інтернетом не тільки
вдома, але і в школі, Інтернет-клубі, у друзів.

8.Не пропустіть симптоми інтернет-залежності.
Замисліться над тим, чи не позначається використання
Інтернету на успішності дитини, її здоров’ї, стосунках із
членами сім’ї та друзями. Визначте, скільки часу вона
проводить в онлайні.
9. Не бійтеся звертатися по допомогу. Якщо в
дитини проявляються ознаки інтернет-залежності.

10. Проаналізуйте власні звички. Чи немає у вас
проблеми з контролем перебування в Інтернеті?
Пам’ятайте, що для дитини ви є основним прикладом
у житті.
11. Встановіть баланс. Заохочуйте та підтримуйте
бажання дитини займатися іншими справами, особливо
спортивними іграми.
12. Допомагайте дітям спілкуватися з іншими в
реальному житті. Якщо дитина сором’язлива, віддайте
її на заняття з набуття навичок спілкування. Заохочуйте
дитину до справ, які сприяють її спілкуванню з іншими
дітьми.
13. Слідкуйте за тим, що роблять діти в Інтернеті.
Використовуйте програми, які здійснюють моніторинг
та обмежують використання Інтернету, зокрема засоби
батьківського контролю.
14. Пропонуйте альтернативи. Якщо вам здається,
що дитину цікавлять лише он-лайнові відеоігри,
спробуйте призвичаїти її до онлайнових «замінювачів»
улюблених ігор. Наприклад, якщо дитині подобаються
рольові ігри у стилі фентезі, заохочуйте читати разом з вами
книжки з фентезі.

Виховання без насильства

    Дитина – це людина! Ця маленька людина потребує виховання без насильства: не окрикiв і покарання, а підтримки і мудрих порад батьків, не жорстокого і злого поводження, а добра, турботи і любові. Але, на жаль, часто найменше любові дістається нашим самим улюбленим людям. Дитина ще не може і не вміє захистити себе від фізичного насильства і психічного тиску з боку дорослого. Але діти вчаться у нас поведінці, манерам спілкування, крику, якщо ми кричимо, грубості, якщо ми грубимо, жорстокості, якщо ми це демонструємо.

Дитина, яка виховується в умовах безправ’я, ніколи не буде поважати права іншої людини. І, навпаки, добра, гарна поведінка дітей породжується тільки добром. Дивно, але ненасильство набагато більше сприяє гармонійному розвитку дитини, ніж грубе і жорстке поводження з нею.

Наші необдумані агресивні дії по відношенню до дитини часом можуть бути викликані не провиною дитини, а нашій втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням і т.д. Гнів, вилитий на дитину, нічому її не вчить, а тільки принижує, ображає і дратує. Караючи свою дитину фізично, батьки наївно вважають, що найкоротший шлях лежить «через сідниці», а не через очі і вуха. Домагаючись видимого короткочасного послуху, батьки своєю жорстокістю виховують фальш і обман, притупляють процес нормального розвитку дитини.

Жорстоке поводження з дітьми дуже часто викликає у них аж ніяк не каяття, а зовсім інші реакції: страх, обурення, протест, образу, спрагу помсти і компенсації, руйнування моральних гальм, прагнення до обману і спритності, агресивну поведінку, зниження самооцінки, ненависть до себе і оточуючих (якщо дитину часто б’ють).

Жорстоке поводження з дітьми, зазвичай, також викликає затримку їх психічного і соціального розвитку. Так, діти не завжди поводяться, як чисті й лагідні янголи, і виховувати їх – справа дуже нелегка. Але з усіх важких ситуацій, у які вони часом ставлять своїх батьків, потрібно шукати вихід без приниження людської гідності дітей, без застосування образ і, тим більше, тілесних покарань

Вийти з ситуації, коли раптом здасться, що потрібно застосувати покарання, або попередити таку ситуацію допоможуть наступні рекомендації:
* Прислухайтеся до своєї дитини, намагайтеся почути і зрозуміти її. Вислухайте проблему дитини. Не обов’язково погоджуватися з її точкою зору, але завдяки батьківськiй увазі вона відчує свою значимість і людську гідність.
* Приймайте рішення спільно з дитиною, а також дайте їй право приймати самостійні рішення: дитина більш охоче підкоряється тим правилам, які встановлювала сама. При цьому ми не заперечуємо, що деякі рішення можуть приймати тільки батьки. Надайте дитині можливість відпочити, переключитися з одного виду діяльності на інший.
* Вимагаючи чогось від дитини, давайте їй чіткі і ясні вказівки. Але не обурюйтеся, якщо дитина, може щось не зрозуміла або забула. Тому знову і знову, без роздратування, терпляче роз’яснюйте суть своїх вимог. Дитина потребує повторення.
* Не вимагайте від дитини відразу багато чого, дайте їй поступово освоїти весь набір ваших вимог: вона просто не може робити все відразу.
* Не пред’являйте дитині непосильних вимог: не можна від неї очікувати виконання того, що вона не в силах зробити.
* Не дійте зопалу. Зупиніться і проаналізуйте, чому дитина поводиться так, а не інакше, про що свідчить її вчинок.
* Подумайте, в чому складність ситуації, в яку потрапила дитина? Чим ви можете їй допомогти в цій ситуації? Як підтримати її?
Нехай основним методом виховання буде ненасильство!

10 кроків як стати кращими батьками